16 липня для України є знаковою датою. Саме цього дня 26 років тому була прийнята Декларація про державний суверенітет України. І хоча в 1990 році Україні так і не вдалося вийти зі складу Радянського Союзу. Саме ця Декларація стала основою Акту проголошення незалежності України.  15 липня 0 9.00 годині вихованці ДНЗ№ 24 «Ластівка» взяли участь в урочистому заході з нагоди 26-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України.    Діти познайомилися з історичними передумовами написання Декларації, читали вірші про рідну Україну. На завершення свята діти разом з вихователями  виконали пісню «Рушничок», яка в повній мірі передала почуття підростаючого покоління до Батьківщини, до народних традицій, історії та культури. Цього дня кожен зміг відчути себе причетним до творення щасливого майбутнього нашої єдиної суверенної держави.

16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла документ великої історичної ваги – Декларацію про державний суверенітет України. Суверенітет передбачає верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади в межах території України. Відтепер Україна проголошувалася незалежною державою в зовнішніх відносинах.

Декларація складається зі вступу (преамбули) та 10 розділів:

I. Самовизначення української нації
II. Народовладдя
IIІ. Державна влада
IV. Громадянство.
V. Територіальне верховенство
VI. Економічна самостійність
VII. Екологічна безпека
VIII. Культурний розвиток
IX. Зовнішня і внутрішня безпека
X. Міжнародні відносини

Основні положення Декларації:

·         народ України становлять громадяни Республіки всіх національностей;

·         закріплено державний, народний, національний суверенітети, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах;

·         поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;

·         виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством;

·         самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин;

·         миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет;

·         визнання верховенства загальнолюдських цінностей над класовими;

·         гарантія права на вільний національно-культурний розвиток;

·         необхідність піклуватися про задоволення національно-культурних потреб українців за межами Республіки.

Декларацією визнано право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені. У документі йшлося про принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Генеральний прокурор мав здійснювати контроль над виконанням законів.

Територія України проголошувалася недоторканною. Уперше після багаторічного замовчування Декларація визнавала невід’ємні права і свободи людини.

Декларація повинна була забезпечувати національно-культурне відродження українського народу і задовольняти національно-культурні, духовні й мовні потреби українців, що проживають за межами України.

Передбачалося створення власних збройних сил. Україна брала зобов’язання не поширювати, не виготовляти й не нарощувати ядерну зброю. Одним із ключових пунктів — «Екологічна безпека» — передбачалося створення національної комісії для радіаційного захисту населення, що було необхідно у зв’язку з аварією на ЧАЕС.

Майбутня зовнішня політика України, визначена Декларацією, вбачалася як нейтральна, першочерговим її завданням визначалося забезпечення національних інтересів України.

Декларація про державний суверенітет не мала статусу конституційного акту й тому залишилася планом на майбутнє, побажаннями для майбутньої зовнішньої і внутрішньої політики.

Історичне значення Декларації про державний суверенітет

Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тім, що вона визначила основні напрямки внутрішньої й зовнішньої політики, економічного розвитку й державного будівництва. Цей документ являє собою правовий фундамент для Конституції, законів України, визначення позиції республіки при укладені міжнародних угод. В основі Декларації лежать демократичні традиції українського народу, які розвивалися протягом  століть.

 

                                      Д Е К Л А Р А Ц І Я

                          про державний суверенітет України
 

      ( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, N 31, ст.429 )

     Верховна Рада Української РСР,

     виражаючи волю народу України,

     прагнучи створити демократичне суспільство,

     виходячи з  потреб  всебічного  забезпечення  прав  і  свобод
людини,

     шануючи національні права всіх народів,

     дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний  і
духовний розвиток народу України,

     визнаючи необхідність побудови правової держави,

     маючи на меті утвердити суверенітет і  самоврядування  народу
України,

                       П Р О Г О Л О Ш У Є

     державний суверенітет України як верховенство, самостійність,
повноту і неподільність влади Республіки в межах її  території  та
незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

               I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

     Українська РСР як суверенна національна держава  розвивається
в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією  свого
невід'ємного права на самовизначення.

     Українська  РСР  здійснює  захист  і  охорону    національної
державності українського народу.

     Будь-які  насильницькі  дії  проти  національної  державності
України з боку політичних партій, громадських  організацій,  інших
угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом.

                         II. НАРОДОВЛАДДЯ

     Громадяни Республіки всіх  національностей  становлять  народ
України.

     Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.

     Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції
Республіки як  безпосередньо,  так  і  через  народних  депутатів,
обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР.

     Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада
Української РСР. Жодна політична партія,  громадська  організація,
інше угруповання чи окрема особа не  можуть  виступати  від  імені
всього народу України.

                       III. ДЕРЖАВНА ВЛАДА

     Українська РСР є самостійною  у  вирішенні  будь-яких  питань свого державного життя.

     Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території.

     Державна влада в  Республіці  здійснюється  за  принципом  її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.

     Найвищий нагляд за  точним  і  однаковим  виконанням  законів здійснюється  Генеральним  прокурором  Української    РСР,    який призначається  Верховною  Радою  Української  РСР,  відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний.

                 IV. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНСЬКОЇ РСР

     Українська РСР  має  своє  громадянство  і  гарантує  кожному
громадянину право на збереження громадянства СРСР.

     Підстави  набуття  і  втрати  громадянства  Української   РСР
визначаються Законом Української РСР про громадянство ( 1636-12 ).

     Всім громадянам Української РСР гарантуються права і свободи,
які передбачені Конституцією Української РСР ( 888-09 ) і  нормами
міжнародного права, визнаними Українською РСР.

     Українська  РСР  забезпечує  рівність  перед  законом    усіх
громадян  Республіки  незалежно  від  походження,  соціального   і
майнового стану, расової  та  національної  приналежності,  статі,
освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань,  роду  і
характеру занять, місця проживання та інших обставин.

     Українська РСР регулює імміграційні процеси.

     Українська РСР виявляє турботу і вживає заходів щодо  охорони
і захисту інтересів громадян Української РСР, які  перебувають  за
межами Республіки.

                  V. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО

     Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території.

     Територія Української РСР в існуючих кордонах є  недоторканою
і не може бути змінена та використана без її згоди.

     Українська        РСР        самостійно              визначає
адміністративно-територіальний  устрій  Республіки   та    порядок
утворення національно-адміністративних одиниць.

                   VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ

     Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус  і
закріплює його в законах.

     Народ України має виключне право на володіння, користування і
розпорядження національним багатством України.

     Земля, її надра, повітряний простір, водні та  інші  природні
ресурси,  які  знаходяться  в  межах  території  Української  РСР,
природні  ресурси  її  континентального  шельфу    та    виключної
(морської) економічної зони, весь економічний і  науково-технічний
потенціал, що створений  на  території  України,  є  власністю  її
народу,  матеріальною   основою    суверенітету    Республіки    і
використовуються з  метою  забезпечення  матеріальних  і  духовних
потреб її громадян.

     Українська РСР має право на свою  частку  в  загальносоюзному
багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах
і  золотому  запасі,  яка  створена  завдяки    зусиллям    народу
Республіки.

     Вирішення  питань   загальносоюзної    власності    (спільної
власності всіх республік) здійснюється на  договірній  основі  між
республіками - суб'єктами цієї власності.

     Підприємства, установи, організації та об'єкти інших держав і
їхніх громадян, міжнародних організацій  можуть  розміщуватись  на
території Української  РСР  та  використовувати  природні  ресурси
України згідно з законами Української РСР.

     Українська  РСР  самостійно  створює    банкову    (включаючи
зовнішньоекономічний банк), цінову,  фінансову,  митну,  податкову
системи, формує державний бюджет, а  при  необхідності  впроваджує
свою грошову одиницю.

     Вищою кредитною установою Української РСР є національний Банк
України, підзвітний Верховній Раді Української РСР.

     Підприємства, установи,  організації  та  виробничі  одиниці,
розташовані  на  території  Української  РСР,  вносять  плату   за
використання  землі,  інших  природних  і    трудових    ресурсів,
відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до
місцевих бюджетів.

     Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності.

                     VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

     Українська  РСР  самостійно  встановлює  порядок  організації
охорони природи на території Республіки  та  порядок  використання
природних ресурсів.

     Українська РСР  має  свою  національну  комісію  радіаційного
захисту населення.

     Українська РСР має право заборонити будівництво та  припинити
функціонування  будь-яких  підприємств,  установ,  організацій  та
інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.

     Українська РСР дбає  про  екологічну  безпеку  громадян,  про
генофонд народу, його молодого покоління.

     Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних
екології України діями союзних органів.

                    VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК

     Українська  РСР  є  самостійною  у  вирішенні  питань  науки,
освіти,  культурного  і  духовного  розвитку  української   нації,
гарантує  всім  національностям,  що  проживають   на    території
Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку.

     Українська РСР забезпечує  національно-культурне  відродження
українського  народу,  його  історичної  свідомості  і   традицій,
національно-етнографічних особливостей, функціонування української
мови у всіх сферах суспільного життя.

     Українська  РСР   виявляє    піклування    про    задоволення
національно-культурних, духовних і  мовних  потреб  українців,  що
проживають за межами Республіки.

     Національні, культурні та  історичні  цінності  на  території
Української РСР є виключно власністю народу Республіки.

     Українська РСР має право на  повернення  у  власність  народу
України  національних,  культурних  та  історичних  цінностей,  що
знаходяться за межами Української РСР.

                 IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА

     Українська РСР має право на власні Збройні Сили.

     Українська  РСР  має  власні  внутрішні  війська  та   органи
державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді Української РСР.

     Українська РСР визначає порядок проходження військової служби
громадянами Республіки.

     Громадяни Української РСР проходять дійсну військову  службу,
як правило, на території Республіки і не можуть  використовуватись
у  військових  цілях  за  її  межами  без  згоди  Верховної   Ради
Української РСР.

     Українська РСР урочисто проголошує про  свій  намір  стати  в
майбутньому постійно нейтральною державою, яка не  бере  участі  у
військових блоках і дотримується  трьох  неядерних  принципів:  не
приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

                     X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

     Українська  РСР  як  суб'єкт  міжнародного  права    здійснює
безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними  договори,
обмінюється    дипломатичними,    консульськими,     торговельними
представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій
в обсязі, необхідному для  ефективного  забезпечення  національних
інтересів  Республіки  у  політичній,  економічній,   екологічній,
інформаційній,  науковій,  технічній,  культурній  і    спортивній
сферах.

     Українська РСР виступає рівноправним  учасником  міжнародного
спілкування,  активно  сприяє  зміцненню   загального    миру    і
міжнародної    безпеки,    безпосередньо    бере    участь       у
загальноєвропейському процесі та європейських структурах.

     Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над
класовими,  пріоритет  загальновизнаних  норм  міжнародного  права
перед нормами внутрішньодержавного права.

                              * * *

     Відносини Української РСР з іншими  радянськими  республіками
будуються  на  основі   договорів,    укладених    на    принципах
рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.

     Декларація є основою для нової Конституції, законів України і
визначає  позиції  Республіки  при  укладанні  міжнародних   угод.
Принципи Декларації про суверенітет України  використовуються  для
укладання союзного договору.
 

                          Прийнята Верховною Радою Української РСР

 

 м. Київ, 16 липня 1990 року
          N 55-XII